порада 6

Пам´ятка батькам дошкільників із заїкуванням

Як правило, заїкуватість спостерігається в ослаблених і вразливих дітей. Причиною її виникнення можуть бути:

раптовий переляк;
ослаблення організму після важко перенесеної хвороби;
неправильне ставлення до дитини, коли надмірні пестощі змінюються на грубість, різкість;
фізичні покарання;
залякування;
постійне порушення необхідного дитині розпорядку дня;
перевантаження дитини читанням книг;
вимоги повторювати складні для неї слова;
наслідуваннямовленнязаїкуватої дитини або дорослого.

За перших ознак заїкуватості дитину необхідно проконсультувати в психоневролога й логопеда. Якщо дитина зненацька занедужала заїкуватістю, то до неї слід застосувати наступні заходи. Потрібно на певний час перевести її на домашнєвиховання. Тимчасово рекомендується ізолювати від колективу, обмежити спілкування з дітьми. Особливо важливо дотримуватися цих рекомендацій від початку прояву заїкуватості. Необхідно обмежити мовленнєве спілкування дитини, важливо не дати закріпитися дефекту, при ЦЬОхМу не відмовляючись від звичайних ігор і занять. Цей захід рекомендується, щоб запобігти надмірної рухливості дитини й установити тілесний і психологічний спокій. З дитиною слід говорити повільніше, ніж зазвичай, тихо, ясно і водночас спокійно й ласкаво, без гніву, нетерплячості й крайнього жалю.

Якщо судомність у дитини не зникає, то відразу слід почати говорити з нею пошепки й вимагати такої ж відповіді від неї. Якщо дитина пручається, то матері, яка доглядає за малюком, рекомендується нахилити голову до неї й попросити говорити на вухо. Так непомітно дитина навчиться говорити не поспішаючи: Не показуйте дитині, що ви стурбовані тим, як вона говорить, не вживайте слова «заїкуватість», «заїка». Не можна в її присутності розповідати лікарям, сусідам, друзям про цю недугу. Коли дитина перебуває в збудженому стані й хоче щось вам розповісти, відволікайте її, сказавши, наприклад: «Почекай, зараз я повернуся й ти мені розповіси».
Перегляд телевізора або відеофільмів взагалі краще виключити або звести до мінімуму. Наприклад: раз у тиждень дивитися денну дитячу передачу, обравши її заздалегідь. Намагайтеся обмежити мовлення дитини. Цього можна добитися, якщо грати з дитиною в настільні ігри, ліпити, малювати, читати їй знайомі книжки. Чим менше дитина розмовляє із заїкуватістю, тим швидше ця недуга зникне, тому що мовлення із зупинками замінюється новим, спокійним, плавним, яке постійно демонструють логопед і батьки. На заняттях у логопеда батьки навчаються навичкам правильного мовлення й намагаються говорити з дитиною неквапливо, спокійно, не втрачаючи виразності.

Не можна обривати дитину, якщо та говорить погано, заїкуючись. Не можна змушувати її повторювати сказане знову, тому що це зайвий раз фіксує увагу дитини на її недоліку. Краще відповісти на запитання, яке вона поставила, але в належному темпі, спокійно, даючи зрозуміти, щоб і вона так само дотримувалася того ж темпу мовлення, як ви.

Усі діти, особливо дошкільники, навчаються завдяки наслідуванню, що й необхідно враховувати для усунення заїкуватості.

Потрібно на час корекції заїкуватості не запрошувати гостей, які швидко й нечітко говорять, і не ходити самим у гості, менше читати страшних казок. Краще взагалі не читати на ніч. Не слід змушувати дитину вчити вірші. Не давайте дитині кави, какао, шоколад.

Узагалі, потрібно виключити все, що бентежить спокій дитини, але робити це не шляхом різких заборон, а спокійно, обережно.

Заїкуватість свідчить про порушення не тільки мовленнєвої функції, але й стану нервової системи й загального здоров´я в дитини. Можуть спостерігатися також різні відхилення в розвитку особистості, загальної та мовної моторики. От чому необхідно впливати не тільки на мовлення заїкуватої дитини, але й на її моторику, нервову систему й організм •загалом. Вплив на різні сторони організму та мовлення різноманітними засобами — це комплексний метод лікування заїкуватості в дитини.

Він передбачає різні заходи. Необхідно. створити такі умови, за яких дитина буде відгороджена від сильних подразників, від негативних емоцій. Велике значення для нормалізації мовлення дитини має правильна вимова рідних: тон мовлення повинен бути спокійним, ласкавим, доброзичливим.

Не рекомендується:

робити різкі окрики;
наслідувати перекручене мовлення дитини, а тим більше передражнювати її;
квапити дитину під час відповіді, тому що тільки терплячаувагадо мовлення дитини може викликати в неї бажання говорити (корисно похвалити, що не соромиться свого мовлення);
допускати слізливо-співчутливого (аж до розгубленості) або роздратованого ставлення до невдалих мовленнєвих спроб.

Ставлення до дитини збоку рідних має бути привітним, рівним, спокійним, і водночас досить вимогливим.

Чітко дотримуватися режиму дня - неодмінна умова для нормалізації в заїкуватої дитини нервової системи. Зокрема, порушення вищої нервової діяльності нерідко виявляється в тому, що така дитина швидко стомлюється. Організм насамперед відпочиває під час глибокого й спокійного сну. Сон діє як охоронне гальмування кори головного мозку. Він опікує її нервові клітини від виснаження, сприяє постачанню живильних речовин, кисню і виведенню продуктів обміну. Сон сприяє відновленню нормальних функцій нервових клітин кори головного мозку. Під час сну нервові клітини відпочивають від денних вражень, особливо від негативних емоцій.

Не менш важливим для заїкуватої дитини є й так званий активний відпочинок. Якщо перехід від однієї діяльності до іншої викликає в дитини зацікавленість, то вже саме це перемикання забезпечує їй своєрідний відпочинок. От чому в режимі дня заїкуватої дитини слід передбачати чергування різноманітних занять. Бажано, щоб спокійні й тривалі заняття однією справою не витісняли необхідних для дитини рухливих і самостійних ігор.

Важливими в режимі дня є харчування дитини. Від харчування залежить стійкість рефлексів, що утворюються. Порушення своєчасного та якісного харчування призводить до різкого зниження всіх захисних функцій організму, до нездатності боротися із зовнішніми шкідливими впливами.

Особливо необхідними для заїкуватих дітей є вітаміни комплексу В. Адже вони беруть безпосередню участь у складних процесах обміну нервових клітин, допомагають організму справлятися з утомою, підтримують бадьорий стан і працездатність.

У режимі дня заїкуватої дитини мають бути загартовувальні процедури і, насамперед, щоденне перебування на свіжому повітрі. Через шкірні покриви, органи дихання й органи відчуттів на дитину добре впливають кліматичні, метеорологічні й природні фактори. Щоденні прогулянки, ігри на свіжому повітрі, спортивні розваги (санки, лижі) заспокоюють нервову систему, створюють емоційний підйом, бадьорийнастрій. Глибока перебудова організму при цьому відбувається природньо й просто. Повітряні ванни нормалізують роботу серцево-судинної системи.

Сонячні ванни в разі обережного й продуманого лікарем дозування (вони протипоказані дітям із розладом центральної нервової системи) також позитивно впливають на організм дитини, підсилюють обмін речовин. Важливе значення для дітей мають водні процедури: обтирання, обливання, душ, купання. Вони є прекрасним засобом для зміцнення організму дитини, зокрема її нервової системи. Загартовування сприяє фізичному розвитку дитини. Фізичні вправи розвивають загалом м´язову систему, підсилюють роботу найважливіших життєвих органів — легенів і серця, — підвищують обмін речовин. Фізичні вправи зміцнюють силу й моральний дух дитини, розвивають у неї координовані й точні рухи, допомагають позбутися скутості, сприяють вихованню в неї дисциплінованості й зібраності.

Усе це є необхідною передумовою для покращення функціонування мовних органів у заїкуватої дитини, впливає на вироблення в неї правильних мовних навичок. Тож фізичні вправи для заїкуватих дітей набувають лікувального значення.
Загальні рекомендації

Багато дітей розмовляють без заїкуватості з малятами, іграшками, тваринами або вдягнувши маску. Заохочуйте це. Іноді дитина говорить «як маленька» або з акцентом, але при цьому не заїкується, не потрібно перешкоджати такому мовленню.

Намагайтеся втримати дитину від мовлення, коли вона на межі істерики або плачу. Саме схлипування часто призводить до повторення слів, складів і в незаїкуватих людей. Спочатку необхідно будь-яким способом заспокоїти дитину,«відволікти чим-небудь цікавим, приголубити.

Не робіть зауважень, якщо дитина вживає ем-бол, тобто говорить якесь зайве слово («а», «от», «ну»). Уживання емболів подовжує час висловлення, дає можливість краще зосередитися, підготувати артикуляцію. Таким чином дитина допомагає собі впоратися із зупинками. Емболи зникнуть, коли покращиться мовлення.^
Не карайте дітей за вживання непристойних слів. Звісно, дитина виголошує їх, щоб привернути увагу дорослих. Не загострюйте на цьому увагу, спробуйте зайняти її чимось цікавим. Можна спокійним тоном сказати, що вам не подобається, коли люди говорять такі слова.

Нехай вас не дратує, коли дитина щось крутить у руках, — це до певної міри знімає напруження, малюк відволікається від мовленнєвих труднощів. Можна навіть дати йому маленьку іграшку або шматочок пластиліну.

Не змушуйте дитину вітатися й прощатися, згодом вона засвоїть правила ввічливості. Якщо дитина з легкістю говорить «бувай» («пока») замість «до побачення», у цьому немає нічого страшного. Спочатку необхідно зняти напруження, а потім навчати мовного етикету.

Не просіть малят читати вголос вірші перед сторонніми, доки вони самі цього не захочуть.
Добре б дати зрозуміти, що у визнанні власних помилок немає нічого стращного. З повагою ставтеся до дитини, уважно слухайте її. Не перебивайте. Не соромтеся виражати свою любов. Частіше посміхайтеся, хваліть дитину.

Особистий приклад батьків відіграє велику роль у вихованні дитини й у формуванні її характеру. Дітям властиво наслідувати вчинки ; дорослих. Необхідно змалечку особистим прикладом привчати дітей до правильної поведінки й правильного мовлення. Діти дуже чутливі до прояву уваги й інтересу до їхнього життя. Можна багато чого добитися, здобувши довіру своєї дитини.

Батьки заїкуватої дитини повинні мати витримку, терпіння, тактичність, а також уникати сімейних конфліктів, добре ставитися до своєї дитини, дотримувати її розпорядок дня. Між батьками й дитиною мають бути взаємини, що базуються на довірі.

Робота над мовленням не завжди протікає рівно: трапляються зриви й невдачі. Батьки не повинні втрачати надію. Ці невдачі, як правило, тимчасові, і тому дитину в такі моменти необхідно підтримати та впевнити в тому, що все буде добре.

З перших же занять у дитини потрібно виховувати наполегливість, посидючість і бажання працювати над своїм мовленням, точно дотримувати режим дня.